Чупакабрик та Оленка В середині січня цього року...

Чупакабрик та Оленка В середині січня цього року киянка Олена Суворова завітала до притулку для тварин. Як волонтер, вона привезла туди харч і збиралася вигуляти підшефних собак. Поки шукала «своїх», відчинила двері однієї зачиненої для відвідувачі кімнати, і побачила не собаку, а нещастя. Воно сиділо біля розбитого вікна у кімнаті з малими цуциками та котенятами. Олена підійшла роздивитися, а нещастя відразу почало шкіритися та гарчати. Виявилося, що то таки собака, і просиділа вона в тій кімнаті більше року, а скільки років вона вже не довіряє людям, невідомо. Майже без шерсті, сліпий, брудний та дикий пес не підпускав до себе нікого. Покусав працівника притулку, після чого його заховали від публіки, підселивши до малечі.
Незрозуміло, чому Олена обрала його, але знайшла переноску, засунула дичка в неї і повезла додому. Вдома смерючу тваринку Олена понесла до ванної. Під теплим струменем води після собачого шампуня, песик розслабився. Під теплим феном став хитати хвостиком. Коли тепле, чисте тільце загорнули в рушничок і понесли в кімнату, лизнув долоню.
Олена назвала собаку Чупакабриком і відразу ж почала шукати песику постійний дім. Написала оголошення, розповіла за яких обставин з’явився у неї Чупакабра, розмістила фотографію на всіх можливих соціальних мережах, попросила про перепост у всіх зоозахисних групах, відкрила тему, присвячену песику, на форумах. Водночас, занесла його до ветеринара, почала займатися лікуванням.
Олена намагалася проводити з Чупакабриком якомога більше часу, говорила до нього, знайомила з людьми та собаками в парках та по місту, експериментувала з меню та стрижками, регулярно оновлювала інформацию про стан справ у Чупакабрика в соціальних мережах. За такими турботами минуло 23 дні.
А тоді їй зателефонувала жінка, сказала що хоче познайомитися с песиком. Як виявилося, вона спостерігала за всією історією від самого початку на одному з зоозахисних форумів. Жінка приїхала відразу з подарунками для Чупакабрика. Знайомство пройшло добре, подарунки стали до душі, собача відразу сприйняв зовсім нову для нього людину, ліг коло неї та вже не відходив.
Нова господиня назвала собаку Чарльзом, бо побачила в ній інтелігентність, делікатність та гордість, притаманну короліській крові, і цього ж дня забрала додому. Песик, у якого спочатку не було жодного шансу знайти нових господарів, тепер живе у чудової господині, яка нічого не жалкує для свого вихованця. #истории